Історія пасіки родини Костенюків
Розвиток місцевого бізнесу у маленьких громадах часто ґрунтується на любові до власної справи. Саме тому місцеві продукти, як правило, крафтові, сповнені особливими емоціями та щирістю.
Саме такими є продукти пасіки Костенюків – по-справжньому унікальні, приправлені позитивом і добром.
Про свій бізнес розповідає його засновник Юрій Костенюк.
Розкажіть трохи про свою пасіку.
Знаєте, є у мене особливе місце, я його ще називаю «місцем сили»… Завжди, коли поганий настрій чи просто хочеться розслабитися, заспокоїтися, відпочити душею, йду туди. На пасіку до своїх Божих комашок – бджілок. Відразу настає відчуття таке, наче усім тілом розходиться тепло, піднімається бойовий дух і приходить натхнення, є для чого жити. Адже моя пасіка – дійсно справа мого життя.
Як Ви стали бджолярем?
Це історія з поганим початком, але щасливим продовженням. Тої дати ніколи в житті не забуду – 10 жовтня: на кухню залетіла оса, сіла на шибку, хотів спіймати, придавив ненароком, але так, що шибка тріснула і скло залізло в руку, перерізавши пряму артерію від серця… Прийшов до тями в лікарні, лікував руку 6 місяців, але безуспішно. Пам’ятаю, готуюсь до чергової операції, ввели наркоз, і сниться мені сон, що маю таку велику пасіку, що сам впоратися на ній не можу. Значення цьому не надав. Через деякий час місцеві лікарі повідомили невтішну звістку про можливу ампутацію. Тоді і замислився, чим буду займатися далі, якщо рука не заживе… Згадав сон, знайшов невеликий книжковий магазинчик, купив свою першу книжку з бджільництва… А потім ще одну, і ще одну. Часу було багато, і я його правильно використав! Мені пощастило – мою руку врятували лікарі, за що я їм буду вдячний все життя! А ось цікавість до бджільництва так і не зникла.
Як розпочинали цю справу? Які були перші кроки?
Свої перші 3 бджолосім’ї я купував у дідуся бджоляра з села Фурманівка. Перша спроба контакту з бджолами вийшла дуже повчальною для мене. Дід сказав зачекати тиждень, щоб бджоли звикли до нового місця. Але як же я буду цілий тиждень чекати? Поліз одразу до вуликів – потім 120 бджолиних жал витягнув, три дні пролежав в ліжку, отримував протиалергічні уколи. Тоді вже подумав, що не буде з мене бджоляра.
Що змусило Вас змінити свою думку?
Прийшов я до бджіл через 3 тижні після “першого контакту”. Ці милі пухнастики з обніжкою на лапках, літали до своїх вуликів, не звертаючи уваги на мене. Стало мені шкода, адже через мою несерйозність вони також постраждали. Поліз до них знову, жодна не вкусила, а моє серце навік прив’язалося до них.
Хто допомагав Вам опановувати бджільництво?
У нас у роду пасічників не було, я перший розпочав цю справу. Навчався сам, збирав інформацію про бджіл всюди, де можна було: в книжках, в газетах, в інтернеті, набирався досвіду в дідуся пасічника з Фурманівки, проходив онлайн курси відомого професора бджоляра Осташова Н.Н., зараз переймаю досвід закордонних пасічників онлайн. Згодом до цієї справи долучив батьків: мама Ніна у нас займається найвідповідальнішою роботою на пасіці – контролює зимівлю бджіл коли ми у від’їзді, має свій стетоскоп, яким прослуховує кожен вулик, прочищає вічка, щоб бджілки мали хорошу вентиляцію повітря; батько Іван допомагає майструвати рамки, контролює щоб завжди в поїлці для бджіл була вода; дружина Юля є моїм помічником у всьому: качаємо мед разом, оглядаємо сім’ї, особливо добре у неї виходить знімати пізнавальні відео про бджілок та писати цікаві історії про нашу пасіку.
Хто допомагав Вам опановувати бджільництво?
У нас у роду пасічників не було, я перший розпочав цю справу. Навчався сам, збирав інформацію про бджіл всюди, де можна було: в книжках, в газетах, в інтернеті, набирався досвіду в дідуся пасічника з Фурманівки, проходив онлайн курси відомого професора бджоляра Осташова Н.Н., зараз переймаю досвід закордонних пасічників онлайн. Згодом до цієї справи долучив батьків: мама Ніна у нас займається найвідповідальнішою роботою на пасіці – контролює зимівлю бджіл коли ми у від’їзді, має свій стетоскоп, яким прослуховує кожен вулик, прочищає вічка, щоб бджілки мали хорошу вентиляцію повітря; батько Іван допомагає майструвати рамки, контролює щоб завжди в поїлці для бджіл була вода; дружина Юля є моїм помічником у всьому: качаємо мед разом, оглядаємо сім’ї, особливо добре у неї виходить знімати пізнавальні відео про бджілок та писати цікаві історії про нашу пасіку.
Які об’єми маєте зараз?
Зараз наша пасіка налічує 80 бджолосімей, є паспортизованою, і зареєстрованою як потужність. Знаходиться вона в селі Лисківці, Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької області. Слава про наших бджілок швидко рознеслася по окрузі, тож якщо ви запитаєте про пасіку Костенюків або пасічника Юру, то Вам зразу розкажуть як дістатись до нас. Ми гостям завжди раді!
Ви виробляєте якусь додаткову продукцію чи просто продаєте мед?
Наша пасіка виробляє власне все, що можна знайти в бджолиних вуликах і може послужити на користь людині. Це мед, сотовий мед, віск, пилок (або бджолине обніжжя), перга, маточне молочко, прополіс, забрус, бджолиний підмор, мерва… Також люди часто замовляють настойки воскової молі та настойки прополісу. На самій пасіці є ще також вулик-лежак, полежавши в якому годинку можна отримати «безконтактний масаж» вібрації бджілок, який розслабляє м’язи людини, «забирає» спазми, надає еластичності судинам, нормалізує кров’яний тиск і поліпшує роботу серця. Годинка такого сеансу повертає організму стільки сил, як повноцінний восьмигодинний сон.
Як плануєте розиватися у майбутньому?
- Маю величезні плани, і сподіваюсь, що втілю їх у життя, адже віщий сон про найбільшу пасіку в Хмельницькій області не дає мені спокою. Це і є моя ціль в житті – велика пасіка і «щасливі бджоли» на ній. А у щасливих бджіл – найсмачніший мед! Бджільництво – дуже серйозна справа, адже у ваших руках життя цілої пасіки. Це все має пройти через серце. Справжні пасічники не працюють заради грошей, а живуть “божими комашками”.
Детальніше про пасіку Костенюків за посиланням https://www.facebook.com/yuliiayurii.kosteniuk
